Вересневий передзвін шкільного дзвоника

Щороку 1 вересня, вулиці міст та сіл наповнюються білими бантами, різнокольоровими букетами і радісним передчуттям чогось нового, незвіданого. Адже це, мабуть, єдине свято, яке збирає всіх на шкільному подвір’ї.
Першокласники, тримаючись за руки батьків, роблять свій перший крок на великому шляху знань. А старшокласники, які менш ніж через рік стануть студентами, почують свій перший останній дзвоник у стінах рідної школи. Першого вересня вчителі знову перегорнуть сторінку класного журналу, візьмуть у руки крейду і дадуть домашнє завдання. Школярі ж почують: «Дзвінок для вчителя», «Хто сьогодні черговий?» і «Відкриваємо зошити, пишемо число».
І байдуже, що літо скінчилося, треба рано вставати, робити домашнє завдання і відповідати на уроках. Всі ми, переступаючи поріг рідної школи 1 вересня, хто вперше у житті, а хто вперше в но-вому навчальному році, відчуваємо піднесення, зустрічаючись з друзями, однокласниками та вчите-лями.
Наше життя швидкоплинне, шкільні роки промайнуть, а ми будемо згадувати терпкий запах хризантем, косички з величезними білими бантами, шкільну форму, вітальне слово директора і над-звичайно манливий подих дитинства.